Мені 50 років. Я живу в місті Балаклія Харківської області. На час окупації виїжджала  з рідними в Полтаву. Коли місто звільнили, ми повернулися. 

Запасів продуктів і ліків вистачило на два тижні. Потім шукали, де можна придбати. По воду ходили у приватний сектор, набирали в тих людей, у яких є свердловини. Ми дуже вдячні, що вони не відмовляли. 

Виїхали, коли почався обстріл міста. Працювала російська авіація – було дуже страшно. 

Ми їхали з маленькою дитиною, дуже боялися потрапити під обстріл. Заспокоїлися, лише коли доїхали до українських блокпостів. 

Родичі роз’їхалися. У декого з них розбиті будинки. Наше житло не постраждало. Балаклія оживає. Вже багато людей повернулося. 

Я не працюю. Виручає гуманітарна допомога. Сподіваюся, що до літа війна закінчиться. Хочеться мирного життя.