Історії, які ви нам довірили
Верхньоторецьке - це батьківщина чоловіка. Після того, як почалася війна, ми жили в основному тут. І поки можна було їздити, ми їздили, а потім дорогу закрили. Тепер одна, чоловік три роки тому помер. Діти живуть у Горлівці.
Вперше ми зіткнулися з війною в кінці травня 2014 року. Ми знаходилися в селищі, а над нами почали літати снаряди. Все відбувалося дуже агресивно. Ми тут сьорбнули сповна.
Світла не було півроку, у нас лінія електропередачі йде з Горлівки. У 2014 році її розбили. У дворі є колодязь, тому вода весь час була своя.
Спочатку в Горлівці, а після переїзду вже тут ми постійно отримували продуктові набори від Фонду Ріната Ахметова. Для нас це була суттєва допомога.
Обстріли були страшні, до них неможливо звикнути. Зараз стало тихіше, але мені хочеться забути всі останні сім років. Ми живемо дуже близько до лінії розмежування, у нас в селищі дуже багато будинків.
Хочеться, щоб все це закінчилося, щоб ми могли вільно пересуватися. Мрію побачити дітей і онуків.
При цитуванні історії посилання на першоджерело - Музей "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова - є обов‘язковим у вигляді:
Музей "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова https://civilvoicesmuseum.org/
Інші історії
