Козяр Олена

10 клас, Квасилівський ліцей Рівненської міської ради

Вчителька, що надихнула на написання – Ярута Марія Харитонівна

Війна. Моя історія

У чому незламність духу і сила української нації?

Незламні люди в моїй країні!

Незламно-вільні, незламно-сильні!

Лютує ворог - земля палає,

Та ми поборемо, бо ми - незламні.

Діана Гольде

Шумить ковила у південнім степу, стогне і квилить зранена земля на сході і півдні України. Нам би сіяти зерно у цю землицю, збирати врожаї і випікати святий коровай із нового врожаю. Але зловісна війна змусила нас узяти в руки зброю і боронити рідну землю, бо "ми б'ємося за те, чому нема ціни в усьому світі, - за Батьківщину"(О. Довженко).

… Ворог нещадно засипає смертоносним залізом бойові позиції, горить земля, вкрита ранами-вибоїнами,- а ми стоїмо! Це наша земля, нам нікуди відступати! Усвідомлення священного обов'язку захищати нашу свободу гартує наш дух і незламність.

… Під свист куль і вибухи снарядів виносять побратими "трьохсотого", а він у стані стресу і больового шоку повторює: "Мамо, я вистояв, не осоромив Вас, бойовий прапор зберіг". У таку мить у пам'яті зринають слова О. Олеся:

І прапори рідні в кривавих боях

Ніколи не вкрити ганьбою!

Ми впевнені, що ніякі тирани не зламають силу української нації, не змусять зректися рідної мови, зрадити Батьківщину, бо свято віримо:

Ще поживем. Відборем. Відвоюємо.

За нами - правда і предвічний Бог!

Ще на кремлівських стінах намалюємо

Тризуб і прапор наших перемог!

(Валентина Матвіїв "Весь світ завмер").

У наших жилах тече козацька кров, у ритмі нескореності б'ються серця, і в очах сіяє всеперемагаюча любов до жовтих пшеничних полів і безкрайого синього неба.

Ми господарі на своїй рідній землі, усвідомлення цього гартує нашу духовну непохитність, як моноліт, міцніє сила української нації. Навіть холодний подих смерті наставленого ворожого автомата не лякає нашого захисника в останню мить життя промовити: "Слава Україні!"

Дивитись прямо у вічі знелюднілому ворогу у людській подобі, зневажати його присутність на рідній землі, пробивати його зверхній і наглий погляд прямим безстрашним променем очей, що виводить знахабніле єство зі стану рівноваги і доводить до оскаженілої люті, - це найвищий прояв патріотизму і сили духу наших героїв-захисників.

Хіба є ще сильніший приклад відданості Україні, переконаності у тому, що ніякий зайда- окупант не стопче наші душі, в яких звучить рідною мовою материнська колискова, лунає спів солов'я, красується білий цвіт калини?! Звичайно, ні, бо:

Можна зламати тіло,

Але ніколи – дух (Олекса Стефанович).

У цій святій переконаності наша духовна сила, міць і незламність. Здійсняться пророчі слова Т. Шевченка:

І на оновленій землі

Врага не буде-супостата.

А буде син, і буде мати,

І будуть люди на землі.