Ми дуже складно виїжджали з окупації та не з першого разу нам це вдалося. Солдати РФ обшукували наш дім, були вибухи на подвір'ї. Нестачу їжі відчули на другий місяць окупації, бо запаси закінчилися, роботи не було, а сім'я у нас велика. Я намагалася ходити на ринок та продавати речі, які були вдома. Також складно було жити у підвалі сусідки. Ми ночували там у двох з донькою, тому що там більш безпечно було. Спати я не могла, мені здавалась, що за стіною їздять рашистські танки, донька почала писатися вночі. Тому ми вирішили у кінці травня виїжджати. Ситуація була вже критичною. У Херсоні в нас залишились усі родичі, дім, тварини, всі наш речі. Наразі ми проживаємо у місті Чернівці в гуртожитку.

Окупація та практично неможливий виїзд під обстрілом - це було найважче. Хвіст нашої колони було обстріляно біля Давидів Броду.