Поліна — творча особистість, вона грає на гітарі, займається вокалом та танцями. Її заповітна мрія — написати свою власну пісню, і в таборі вона з радістю готова заспівати чи станцювати. Єгор обожнює футбол і мріє зібрати команду, щоб зіграти справжній матч, а в майбутньому — побувати в інших країнах.

Ми прожили в окупації пів року, і в той період було багато травмуючих моментів. Наприклад, коли танк мало не наїхав на наш автомобіль, у якому ми всі перебували. Танки просто їхали повз нас, ми стояли край дороги, а окупанти показували нам на зброю, погрожуючи нею. Зрештою нам довелося покинути дім. Зараз наше селище практично повністю зруйновано, і наш будинок теж. Ми втратили своє житло і віру в те, що колись повернемося додому.

Найстрашнішим днем війни для нашої родини став випадок в окупації, коли нас мало не розстріляли. Син тоді розбив голову, і ми поїхали в лікарню накласти шви. Поверталися додому вже в комендантську годину. На блокпосту, нічого не слухаючи, на нас наставили зброю з усіх сторін і щось кричали. У ту мить ми думали, що це кінець. Але якимось чином чоловік зміг до них докричатися і сказати, що в машині діти. Тоді нас відпустили. Цей день у нашій родині згадується як щось найстрашніше.