Другого березня наше місто було окуповане. Почалися сильні бої. Два тижні ми сиділи без води, світла і газу. Не було ліків і продуктів, допомагали один одному як могли. Їжу готували на багаттях, воду качали насосами, ділилися з сусідами.

Одного разу під час обстрілу зруйнувало усі будинки навкруги. У мене був шок. Тоді ми з чоловіком вирішили залишити рідний дім.

Ми виїжджали на свій страх і ризик. З собою забрали кішку. Зараз ми у Запоріжжі. Роботу поки не шукали, ми і досі не можемо відійти від стресу. Впоратись допомагають діти. Чекаємо на закінчення війни та повернення додому.