Левицька Марія, учениця 9 класу Чижиківського закладу загальної середньої освіти I-III ступенів ім. Андрія Гнатишина Підберізцівської сільської ради Підберізцівської громади Львівського району

Вчитель, що надихнув на написання есе - Ступір Тетяна Ігорівна

Війна. Моя історія

Україно моя! Я з тобою радію і плачу… Мене звати Марія, і я хочу розказати вам, що таке сучасна війна, але розповім я це через  призму свого погляду. Спочатку я не зовсім розуміла, що це таке. Всі дорослі говорили про війну, як про щось погане і жахливе.

Але я не могла  уявити, як це може виглядати. Моя мама і тато розповідали мені, що війна - це коли люди борються між собою, і це завжди призводить до багато страждань і бідності.

Одного дня,  я дивилася телевізор, і  побачила  відголоски війни по новинах. Там були картини руйнувань, люди, які бігли від вогню і солдати в бойових формах. Я злякалася  і спитала  свою маму, чому це відбувається? Мама сказала, що це велика проблема, коли люди не можуть домовитися мирним шляхом і вирішують свої конфлікти зброєю.

Я задала мамі ще багато запитань і дізналася, що війна може бути різною: вона може відбуватися у інших країнах, але також може впливати на нашу країну і наших сусідів. Люди, військові літаки і кораблі, стріляють зі зброї та використовують інші способи, щоб вести війну.

Але найбільше мене вразило те, що у війні страждають діти так само, як і дорослі. Вони втрачають свої домівки, сім'ї та друзів. І це було для мене найбільш страшним. Я подумала  про те, як би було жахливо втратити свій будинок та родину через війну.

Тому, я розумію, що таке війна, відчуваю, що ми всі повинні робити все можливе, щоб уникнути її і зберегти мир. Ми, діти, хочемо жити в світі, де немає страху і небезпеки. Ми хочемо, щоб дорослі робили все можливе, щоб зберегти мир і безпеку для нас та наших друзів.

Коли я дізналася про війну, я також зрозуміла , що вона завжди починається з конфліктів та непорозумінь між людьми. Тому я навчилася цінити дружбу і розуміння, і намагаюся завжди розв'язувати свої проблеми мирним шляхом.

Мені здається, що ми, діти, можемо внести свій внесок у збереження миру. Ми можемо навчати інших дітей про важливість миру,а ще, як важливо бути добрими друзями один для одного. Ми можемо допомагати іншим дітям, які постраждали від війни, надсилаючи їм допомогу та дружбу.

Я також навчилася цінити свою сім'ю, та те, що ми маємо. Моя мама і тато завжди нагадують мені, що я повинна  бути вдячною за все, що я маю і дякувати Богу за мій мирний ранок. І я дуже це розумію. Тому, як дитина, я розумію, що таке сучасна війна і як важливо докладати зусиль для збереження миру та безпеки.

Ми, діти, маємо важливу роль у створенні кращого майбутнього, і це означає, що ми повинні бути добрими друзями, вивчати, розв'язувати конфлікти мирним шляхом та допомагати тим, хто потребує нашої підтримки. Ми можемо робити світ кращим місцем разом, і це надихає мене на дії…

Я навчаюся у 9 класі Чижиківського ЗЗСО І-IІІ ступенів і стараюся будь-яким способом допомагати нашим дорогим Захисникам: плету маскувальні сітки, заливаю воскові свічки, щоб наші воїни зігрівалися зимою, адже, навіть маленька допомога наближає нас до перемоги.

Я переконана, що тільки спільними зусиллями, згуртованістю, молитвою до Господа, ми переможемо ворога.

Слава Україні! Слава Героям! Низький уклін нашим Захисникам!