Степан Григорович до жовтня був у Гуляйполі. Виїхав тільки тоді, коли лишатись вдома більше не було сил.

До війни жили нормально в Гуляйполі. Через війну я виїхав. В квартирі розбили вікна і двері.

Не стало світла другого березня, через три дні не стало газу. Зв’язку не було. Ховались у підвалах. Ми один одного підтримували, звичайно. В кого що є, ділилися - тож харчі були.

Також нам на автобусах возили гуманітарну допомогу. З волонтерами, які привозили гуманітарку, я і виїхав до Запоріжжя в жовтні. Вдома лишатись вже було неможливо, ще й в лікарню потрапив. Коли виїхав, оформив статус тимчасово переміщеної особи, тому що коштів на прожиття немає.

Тяжко виїхати з дому і все втратити. Кошти потрібні, здоров’я немає: я п’ять разів під «Градами» був - нерви похитнулися.