Чигес Поліна, 9 клас, Чорноморська ЗОШ I-III ступенів

Вчитель, що надихнув на написання есе - Тимченко Анастасія Сергіївна

«Подія, яка змінила все. Сила допомоги»

Повномаштабне вторгненя в Україну стало для кожного переломним моментом у їхньому житті. Змінилося повністю все: цінності, щоденна реальність та навіть ми самі. Але все ж таки війна відкрила щось глибше й сильніше - силу людяності, єдності та взаємної підтримки. Я ніколи не забуду, як у перші місяці війни побачила в інтернеті та в реальному житті, як швидко гуманітари з інших країн відгукнулись на допомогу українцям.

Вони відправляли нам та військовим: їжу, ліки, речі, якщо коротко, то все чого бракувало. А найголовніше, вони не питали, хто ми та звідки, просто допомагали.

Також нам допомагали наші односельці, це були прості люди з великим серцем. Саме тоді я вперше по-справжньому усвідомила, що значить людяність. Побачене настільки мене вразило, що я вирішила долучитись. Разом з батьками, а саме з мамою, тому що мій батько сам військовий, ми почали волонтерити - допомагати військовим. Ми плели сітки, готували пакунки з їжею, збирали необхідні речі та також долучились до волонтерства інших людей нашими постами в інтернеті.

І хоча я ще не дуже доросла, я розуміла: кожна моя дія - це внесок у нашу перемогу.

Окремим, дуже важливим досвідом стала наша спільна подія з родичами та знайомими. Через небезпеку ми всі разом жили понад два тижні в одному будинку. Це був складний, але особливий час. Ми ділили не лише простір, а й турботи, страхи, надії. Цей період зблизив нас, ми стали справжньою великою родиною. Допомога, яку я бачила і надаю до цих пір, змінила мене. Я навчилася відчувати біль інших, реагувати не словами, а діями.

Я бачила, як у найтемніші часи українці стають світлом одне для одного. Ця єдність - це те, що дає надію. Вона сформувала моє бачення майбутнього: ми вистоїмо, бо ми разом.

Сила допомоги - це те, що перетворює страх на силу, а людей - на героїв. Ця сила змінила мене і, впевнена, змінює всю країну.