Я з міста Світловодськ Кіровоградської області, тут проживала і проживаю. Мені 39 років. я працівник соцзахисту.
Перший день війни поділив нас на до і після. Зараз мій чоловік на захисті країни, і мені тяжко про це говорити. Емоційно і психологічно важко. Як працювала, так і працюю, не скажу, що якісь труднощі. Просто психологічно важко.
Не розумію цього, чому так відбувається і коли все закінчиться.
Ми чули багато історій про допомогу людям. Як вивозили волонтери людей з-під обстрілів. Звісно, ми завжди знали, що українці найкращі, найлюдяніші.
Я мрію тільки про те, щоб закінчилася війна і, нарешті, були наші чоловіки, батьки, сини вдома.
