Наша сім'я складається з двох осіб - мами та донечки. Ми жили в гарній квартирі, у дівчинки була окрема кімната, ми мали машину та могли подорожувати. Тепер будинок повністю зруйновано, про машину нічого не відомо. Донька ходила в музичну школу на клас фортепіано, на новому місці вона не змогла продовжити навчання. Батько доньки давно помер та нашою підтримкою був дідусь. Але він помер влітку 2022 року після невдалого лікування нирок. Зараз ми живемо з бабусею в маленькій квартирі, у Аліси немає своєї кімнати, вона не ходить до школи, бо навчається он-лайн, та сумує за своїми друзями, які опинилися в різних містах України та Європи.

Ми просиділи 18 діб у підвалі школи. Ми чули вибухи, але не бачили того, що вони спричиняли. Але коли ми бігли на евакуаційний автобус - ми побачили зруйновані будинки і були дуже вражені. Потім ми бачили вже по репортажам журналістів, які жахіття творили агресори з українцями, як гинули діти, як росіяни руйнували наше місто та інші міста.