Я із Снігурівки. Мешкаю разом із дружиною. Син також поряд був зі своєю родиною і трьома дітьми. А дочка та інший син виїхали. 

Приїхали російські танки, їздили по вулицях. Росіяни ходили по будинках, перевіряли паспорти. Наші почали стріляти. Орки, які були на нашому подвір'ї, злякалися і пішли. 

Рашистські солдати - це негідники. 

Найстрашнішими були обстріли. Уламки летіли, ми ховалися у погріб. Намагалися менше виходити на вулицю, щоб не зустрічатися з окупантами. 

Їжу ми заготували раніше, так само - воду. У нас були соління: огірки, помідори. 

На Великдень теж довелося спускатися у погріб. Летіли С-300, було страшно. Тремтіли вікна і двері. 

Приємні новини були, коли звільнили Снігурівку. Ми зранку прокинулися і побачили, як наші їхали по вулицях. Ми такі були раді, що побачили наш прапор український! Люди на коліна ставали, дякували.

Мріємо про мирне майбутнє і нашу Перемогу.