Мені 70 років. Ми з дружиною живемо в Охтирці. Після бомбардування, яке відбулося восьмого березня, рідні забрали нас в Полтаву. Зараз ми вже вдома.
24 лютого, о шостій ранку, зателефонувала невістка й сказала, що вона приїде до нас, бо почалася війна. Поки вона їхала, окупанти вже обстрілювали Охтирку.
Коли я побачив на вулиці бронетранспортери, то подумав, що вони наші. А як додивився, що в них російські номери, у мене всередині все похололо. Я не очікував, що російська армія ввійде в Охтирку так швидко.
В підвалі нас було четверо. У кожного в руках – сокира. Ми були налаштовані на спротив.
З усіма родичами в росії ми більше не спілкуємося. Як виявилося, вони підтримують війну.
Я отримував допомогу від Фонду Ріната Ахметова. Вона була дуже доречною.
Новий рік затьмарений. Раніше радів святам, а зараз нічого не тішить. Підняти настрій зможе тільки наша перемога.
