Пікуль Соломія, 9 клас, Піщанський ліцей

Вчитель, що надихнув на написання — Животкова Світлана Петрівна

Конкурс есе «1000 днів війни. Мій шлях»

Уже одну тисячу днів наша країна переживає непрості часи – страшну війну за свою волю і незалежність. Вона принесла багато болю, втрат і страждань, але водночас стала періодом переосмислення, відродження й утвердження нашої національної ідентичності. Війна розкрила сутність того, що означає бути українцем, вона змінила погляд багатьох людей на світ, включаючи і мене. Кожен день війни став випробуванням, і уроком.

Війна навчила мене цінувати прості речі: мирний ранок, вечірню тишу. Все те, що раніше здавалося звичним і буденним, тепер сприймається, як найвища цінність.

Мир – це не просто відсутність зброї, це можливість жити, творити, мріяти. Мир – це все те, що забезпечує нам змогу дбати про близьких та мати надію на краще майбутнє.

Ці тисяча днів війни – це також історія тисяч героїв. Більшість з них – звичайні люди, які стали на захист своєї країни. Вони покинули рідні домівки, сім’ї, звичні буденні справи заради одного – захистити свою землю, своїх близьких і свою свободу. Їхній приклад став для мене джерелом натхнення, взірцем того, що справжня сила полягає не у зброї, а в людській силі волі, у відданості власним переконанням.

Моє життя протягом цієї однієї тисячі днів стало шляхом пошуку відповідей на запитання: 

«Хто я? Що означає бути громадянином своєї країни? Що можу зробити для переможного миру?» Відповіді приходять поступово.

Я усвідомила, що кожен з нас має виконувати свою роль у цій війні. Хтось захищає на передовій, ще хтось допомагає волонтерам, а хтось просто підтримує своєю добротою, вірою та надією. І саме в цьому я знайшла свою місію – допомагати іншим не втратити віру в перемогу.

Пам’ять про тих, хто віддав своє життя заради нашого майбутнього, змушує мене цінувати кожен день, кожну мить.

Наші герої показали на власному прикладі, як потрібно діяти у складних ситуаціях. 

Своїми подвигами вони нагадують, що свобода – це не просто слово, за неї варто боротися, йти до кінця. Кожен український захисник – це символ нашої стійкості, доказ того, що навіть у найстрашніші й найпекельніші часи здатні об’єднатися заради спільної мети - перемоги.

За ці складні часи війни я зрозуміла ще одне: 

мир – це те, що починається у наших серцях. Він народжується з терпимості, з поваги до інших, з уміння вислухати і зрозуміти.

Тисяча днів війни навчила мене, що всі маємо бути єдиним цілим, незалежно від наших уподобань, бажань. Лише об’єднавшись, ми зможемо подолати всі труднощі і здобути мир, до якого так прагнемо.

Щоденно бачу, як різні люди з усіх куточків нашої країни об'єднуються, щоб допомогти один одному . В цьому справжня сила нашої нації! Моє життя триває... Впевнена, що прийде неодмінно той час,коли настане мир, час який виборюємо не лише на полі бою, але і у наших повсякденних справах. Кожен крок, кожен вчинок, кожне добре слово наближає нас до цієї мети. І хоча цей шлях може бути довгим і важким, я впевнена, що пройдемо його гідно, адже в кожного українця є найцінніше – віра в себе, в Україну і мир.

Тисяча днів війни – це лише частина нашого життя, але вона залишить болючий слід у серці кожного. І цей слід стане нагадуванням про те, наскільки важливим є мир, свобода наша любов до своєї Батьківщини.

Цей життєвий досвід зробив мене сильнішою, навчив бачити світ і людей навколо у новому світлі. Я впевнена, що зможемо подолати всі перешкоди і випробування, і всі разом відновимо нашу країну, побудуємо краще майбутнє.

Я вірю, що неодмінно настане такий жаданий мир і прийде день перемоги. Ми будемо будувати, творити і жити, пам’ятаючи про тих, хто зробив це можливим.