Клименко Мирослава, учениця 7 класу КЗ "Гладківщинська гімназія Піщанської сільської ради Золотоніського району Черкаської області"

Вчитель, що надихнув на написання есе - Веретільник Наталя Олександрівна

Чому бути українкою – це моя суперсила?

«Я люблю Україну,

її пахучі літні яблука,

її солодку зимову калину…»

 «Ми будемо боротися

за жовту пшеницю, яка от-от дозріє,

за блакитне небо та за лелеку в ньому…»

Чи вважаю я, що бути українкою – це мати суперсилу? Так! У кожного українця вона є. Навіть, якщо він цього не усвідомлює. Я пишаюся, що народилася саме в Україні. Коли мова заходить за новини з-за кордону, я думаю: «Боже, дякую, що я в Україні».

Справа не в тому, що я не знаю мови, а в тому, що я…не хочу. От не хочу і все. Я не бачу свої студентські роки десь у «Kings College», чи старість – на Балі. Я люблю Україну, її пахучі літні яблука, її солодку зимову калину. І ніякі ананаси та карамболи мені цього не замінять.

Я пишаюся цим, тому що  багато чого пережила із самою країною. І тепер після усього цього, яке вже минуло, а яке – ще ні, – я можу вийти у суспільство з високо піднятою головою та гордо заявити: «Так, я українка і − це моя суперсила!». Але цього замало, щоб бути справжнім українцем чи українкою.

«Бути українцем – це постійно доводити право свого існування» (В. Винниченко). Наскільки гірко б це не звучало, але це – правда.

Бути українцем – це не тільки відносити себе до людини, яка народилася на території України, яка розмовляє українською мовою, або носить вишиванку, можливо, навіть не знаючи, що воно таке і чому це потрібно одягати на Великдень. Бути українцем – це боротися за те, щоб себе так називати. Бути українцем – це, насамперед, бути незламним. Не усі розуміють слово незламний, а деякі просто не хочуть його розуміти.

Народ нашої нації багато чого пережив і переживає, але на то ми й є українцями, щоб стерти з лиця землі цю потворну нечисть, яка, що тільки вміє − то це красти унітази та – гадити у чужих помешканнях.

Але щоб там собі не мріяв старий, божевільний карлик: ми вистоїмо і від цього станемо лише сильніше та непереможніше! Ми будемо боротися за жовту пшеницю, яка от-от дозріє, за блакитне небо та за лелеку в ньому…І поборемо: бо ми – український народ і ми – незламні! А за незламністю по п'ятах йде Перемога!

«Перемога починається з тебе», − цей вислів я чула вже багато разів, і кожний раз запитувала в себе, що я роблю для наближення Перемоги?

Нажаль, в мене немає можливості заробляти гроші, адже я неповнолітня. Але я творча особистість – тому вирішила: найменше, що я можу зробити – це писати твори та малювати малюнки про мир та перемогу України. Я дуже сподіваюся, що цим хоч трошки підіймаю бойовий дух нашим захисникам.

«Не питай, що твоя батьківщина може зробити для тебе, запитай, що ти можеш зробити для своєї батьківщини» (Джон Кеннеді). Не треба чекати, що ось-ось воно якось саме вирішиться…Ні! Не вирішиться! Якщо ти бажаєш добра своїй країні – не треба сидіти, склавши руки, − треба діяти.

Можливо, саме ти зробиш чималий крок до перемоги, можливо, завдяки тобі інші люди будуть наближати перемогу нашої держави. Кожному з нас потрібно усвідомити, що ми – українці, і це – наша суперсила. Ми – незламні, і наша місія – довести це усім! І, найголовніше,  пам'ятай: Перемога починається з тебе!