Комарова Дар’я, 9 клас, Морозівська гімназія Новодунаєвецької селищної ради Хмельницької області

Вчитель, що надихнув на написання есе - Вугляр Юлія Михайлівна

«Подія, яка змінила все. Сила допомоги»

Іноді одна подія може змінити все, відкрити наші очі. Зараз ми це дуже добре бачимо через війну в Україні. Але спочатку я би хотіла розповісти про наше мирне життя в Україні. Яке було колись до початку цього всього жахіття на нашій Батьківщині. Раніше у нашій Україні панував мир, злагода та ми були вільним народом. Але все змінилося 2022 року 24 лютого. Коли на наші мирні землі прийшли терористи. Загарбники, які хотіли забрати наші землі. Для українців ця дата по сьогодні є жахливою та тривожною. Це як та сама дата, яка перекреслила червоним маркером в календарі.

І пам’ятаю, як у той день я мала йти до школи. Але мене розбудила мама о 4 годині ранку. Та сказала: «Доню, почалася війна». У той момент в мене заболіло щось у грудях. Я була дуже налякана.

Війна забрала у нас дуже багато наших українських людей. Родини розлучилися. Хтось пішов на війну, а хтось поїхав за кордон. Чужинці ламають наші будинки, магазини та все інше. Насамперед вони хочуть зламати нас, нашу культуру, нашу мову. Але ми сильний народ ми просто так не здамося. Ми будемо боронитися до останнього за наш народ та нашу Батьківщину. Тому, що ми сильна та вільна нація. Ми завжди стоїмо горою один за одного.

Але щоб трохи покращити цю ситуацію в країні з’явилися військові волонтери, як допомагають військовим. Але не тільки їм, а й людям, які знаходяться на бойових діях. Людям, які втратили житло, рідних.

Зараз усі ці люди хочуть якнайбільше допомогти. Навіть я чимось допомагаю. Наприклад у школі ми плетемо сітки, робимо свічки та збираємо їжу, одяг та інше своїм військовим. Також ми збираємо кошти їм на зброю. Також особисто я доначу на ЗСУ, як і більшість людей України. Хоча це можуть бути невеликі суми, але хоч щось. Також у школі та й не тільки у школі ми проводимо благодійні концерти, ярмарки та різні аукціони. На яких ми збираємо гроші військовим з нашого рідного села, які пішли боронити нашу землю, нас та наші країну. Тому я закликаю усіх, щоб ми допомагали чим могли та як могли, щоб зробити нашу країну кращою.

Я дуже дякую Богу, що я живу на Заході і сюди війна не так сильно торкнулася, як до Сходу. Я бажаю витримки та сили тим людям, які зараз знаходяться у тому жахітті.

Але я дуже рада, що зараз є такі люди, які домомагають. Та це можуть бути не тільки волонтери, а й прості селяни. Жертвують усім, що у них є. я поважаю та підтримую таких сильних та мужніх людей. Які готові віддати усе. Аби врятувати нашу рідну Україну. Наше майбутнє та нашу волю та рвання до свободи. Також я вдячна усім іншим людям, націям, які підтримують нас та нашу країну у цьому конфлікті.

Війна в України змінила життя мільйонів людей. Але серед цієї тривоги та болю волонтерська допомога стала тим світлом та вірою в добро.

Я пам’ятаю, як нещодавно до нашої школи приїхали волонтери «Карітас». У їхній команді був психолог, логопед та ще люди, які веселили та втішали дітей. Вони привозили різні ігри, їжу та ще багато іншого. З ними нам можна було заспокоїтись, розвеселитись та забути про усе це жахіття. Ці люди та подія змінила моє світобачення. Я зрозуміла, що сила не лише у зброї, а й у добрих справах. Це люди показали, що навіть у такий важкий час людяність все таки не зникає.

На мою думку, вона стає ще сильнішою, після цих людей я ще більше захотіла допомагати воїнам та нашій Батьківщині.

У школі ми охоче плели сітки для захисників. Також ми збирали речі для тих, хто через війну втратив усе. Я зрозуміла, що навіть маленькі дії мають велике значення. Ця подія можна сказати змінила мене. Вона навчила мене творити добро, бути байдужою до цього. Бо поки працюють волонтери є надія на мир та нашу перемогу.

Також до нашого села приїжджали волонтери, які збирали пакунки. Що за пакунки? Ми зібрали усім селом їжу, одяг та інше нашим воїнам. Це все ми зібрали в пакуночки нашим захисникам.

Але щоб доставити їх на фронт. Приїхали волонтери, які це все обережно доставляють до місця призначення. Тому, що ми б самі не впорались. Тому доставляти щось нашим воїнам це теж важка та жахлива робота. Тому що вони жертвують своїм життям. Я вдячна таким людям, які не бояться нічого та роблять все для нашої країни, для того щоб ми перемогли. Такі люди і є для нас прикладом, нашим світлим сонечком та нашою надією на краще життя. Я вірю в них та думаю, що у них все буде виходити. Я їм бажаю, щоб вони прожили хороше довге життя.

Наше село робить все та допомагає, щоб настала перемога та мир. Отже, який з цього можна зробити висновок, те що навіть у складні моменти в людей все ж таки є людяність.

На мою думку вона стає ще сильнішою, тому що людиною потрібно бути завжди навіть у складний момент чи час. Щоб у світі чи в країні було все добре, потрібно самій творити те добро. Ми переможемо, адже добро завжди перемагає зло. Цей вислів потрібно запам’ятати на усе життя. Висновок, що потрібно завжди допомогти людям, бути ввічливим, щирим та мужнім. Ці риси допоможуть бути більш витривалішими.

Війна – це не просто конфлікт, це щось більше масштабніше. Тому її потрібно завжди остерігатися.

Я думаю, що ми вже не можемо змінити минуле, але вплинути на майбутнє ми можемо. Можна сказати, що допомога – це те, що робить нас людьми.  Ми – українці, ми є сильною нацією. У кожному з нас є сила боротися та ніколи не здаватися. І саме це нам допоможе перемогти, якою б не була ця дорога важкою та скелястою. Бо ми є сильна нація українців і ми переможемо, тому що саме з нас почнеться наша перемога.