Родина залишилася у місті та стала свідком як трагедій, так і щасливих моментов.

Я була вдома, збиралася на роботу, коли почула, що почалася війна. З того дня ми почали жити у постійному страху за життя своє та рідних. Бачили жахливі події, вбивство діточок і мирного населення... Але моя сім'я і я залишилися вдома, ми нікуди не виїжджали.

Спочатку війни не було де придбати засоби особистої гігієни, ми чекали, поки магазини почнуть це завозити. Було тяжко. В мене є робота, але потрібен додатковий заробіток.

Моменти, які закарбувалися у пам’яті, - це коли наші бійці звільняють села і заходять до них. І як наші жіночки і чоловіки зустрічають наших бійців!

А в мене досі зібрана тривожна валіза...