Вікторія з дитиною сиділи у підвалі, коли їх дім було знищено. Вони вийшли з Маріуполя пішки завдяки тим людям, разом з якими ховались від обстрілів

До війни я працювала вчителем у школі для дітей зі зниженим слухом. Повномасштабну війну ми зустріли в Маріуполі, там ми були в блокаді майже місяць. Ми жили на лівому березі, майже біля «Азовсталі», на площі. 2 березня спустилися в підвал, тому що нам у під'їзд прилетів снаряд; вбило людей біля під'їзду. Бачили, як знищили наше житло. 

У нас на лівому березі не було волонтерів, ніхто нам не привозив ні ліки, ні воду. Через те, що «Азовсталь» постійно били, був зруйнований міст, який злучав нас з іншою частиною міста. Ми як могли, так і діставали собі харчі, воду. 

Ми пили і технічну, бо нормальної води не вистачало, але й технічна доходила кінця. Якби ми не вийшли, коли бомбила авіація, у нас уже б не залишилось ні води, ні їжі. 

Ми вибралися з Маріуполя самі, ніяких коридорів у нас не було. Вийшли, тому що з 20-го на 21-ше нас почала бомбити авіація - саме наший район. Ми ледь дочекалися ранку, коли було більш-менш тихо, і пішки дісталися до моря - там попали на блокпост «ДНР». Пройшли фільтрацію, деякий час перебували в Росії, бо іншим шляхом вибратися з Маріуполя не могли. Звідти поїхали в Польщу, з Польщі з дитиною повернулися в Україну.

У моєї дитини загинув її рідний батько. Я була розлучена з першим чоловіком. Він жив у Приморському районі. Вийшов на подвір'я готувати їжу, і в цей час почався обстріл. Він загинув. Немає тіла, я не знаю, де він похований. Тому довести, що він загинув і щось отримувати на дитину я не можу, куди тільки не зверталася. Я не можу добитися того, щоб його внесли в реєстр людей, які зникли під час війни. 

Ми б не вийшли на той час зі Маріуполя, якби не люди, з якими ми познайомилися в підвалі. Це вони нас умовили вийти. 

Ми могли загинути через декілька днів, бо в підвал, в якому ми сиділи, прилетів снаряд, і там завалило людей. 

Все одно хочеться додому. Нібито звикаю, але все одно я постійно в депресивному стані, витягую себе тільки завдяки дитині. Розумію, що заради дитини повинна жити. Важко фінансово, житло дуже дорого винаймати. Нас позбавили всіх соціальних виплат, які нам хоч якось допомагали, хоч погашали оренду житла, і це додає більше проблем.