Ганна Якимченко

«Чоловік і батько залишив нас три роки тому, у самий розпал бойових дій»

Ми живемо на одній з найбільш обстрілюваних вулиць Гранітного. У мене двоє дочок, і старша, Іляна, досі не звикла до воєнної ситуації. Часто плаче, боїться. Звичайно, мене як маму це ранить гірше, ніж осколки. А що робити?

На очах дочки три снаряди розірвалися біля самого будинку, стіну розбили. І в цей момент вона дуже злякалася. Тепер і машин боїться, і всього боїться.

У нашому дворі самі руїни, тільки гаражні ворота вціліли. А в дах сусідського будинку влучив снаряд – будинок згорів повністю.

Зараз я виховую дочок сама. Чоловік, їхній батько, залишив нас три роки тому, у самий розпал бойових дій. Немає в нас чоловічої опори та підтримки для маленьких діток.

Живемо ми на соціальну допомогу, тому кожна копійка на рахунку. Пишемо список найнеобхіднішого, коли йдемо за покупками, а на солодощі не завжди вистачає, доводиться економити. Але ми не впадаємо у відчай!

При цитуванні історії посилання на першоджерело - Музей "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова - є обов‘язковим у вигляді:

Музей "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова https://civilvoicesmuseum.org/