"Мрію, щоб всі посміхалися та раділи життю"

Я Кирило, мені 12 років, я дуже люблю футбол, мрію, коли закінчиться війна, потрапити на стадіон в Донецьку та взяти автограф у футболістів Шахтаря.

Мої близькі мешкали в Києві та Донецькій області та змушені були переїхати за кордон, тепер ми не бачимось. Мій дядько воює з літа минулого року. На початку війни ми дуже багато часу проводили в підвалі нашого будинку, але потім у мене з'явилася алергія та ми спали в коридорі своєї квартири, надіялись, що це врятує мене. Але це все дрібниці, в порівняні з тим, що витримують жителі міст та сел, які знаходяться не під нашою владою та в самому пеклі війни.

Мрію, щоб мої близькі та друзі нарешті повернулися та були поруч, мрію, щоб дядько був вдома, мрію, щоб всі посміхалися та раділи життю. Хотів би попросити Санту про футбольний м'яч, але розумію, що це неможливо, і солодощі.