Я весь час проживаю в Славному. Зараз працюю і паралельно вчуся. Найчастіше мені пригадується мирне небо над головою. Але все змінилося в той момент, коли в село прилетіла перша міна. За цей час наш будинок отримував пошкодження разів десять.
Півтора року ми просиділи без світла. Кожен обстріл доводилося ховатися в підвалі. Стало погано у всіх сферах життя. Змінився доступ до води та їжі, з села стало важко виїхати. У безпеці себе досі не відчуваю. Коли дуже сильно бомбили, нам довелося ненадовго виїхати.
Мрію, щоб у нашому селищі відродилося мирне життя і повернулися люди. У нас залишилося не більше 20 житлових будинків, з початком війни багато покидали своє житло і поїхали.
.png "Імена")
