Юля Родіна з Херсона пройшла випробування окупацією і живе з історією раку мозку

29-річна Юля в 2021 році почала боротьбу з раком. Разом із чоловіком і хворою донькою вона більше трьох місяців жила під окупацією. А після евакуації зіткнулася із труднощами у лікуванні в Києві. Пройти через ці випробування їй допомагали і рідні з подругою, і звичайні незнайомі херсонці, а також фонд підтримки дорослих онкопацієнтів Inspiration Family. Матеріал Радіо Свобода.

Втрата волосся

Зараз Юля почувається порівняно краще, але все ж її стан не такий, яким був колись до хвороби. Після операції і лікування її стан погіршився. Жінка погано бачить, у неї погіршилась пам’ять і хода, через що вона може впасти просто посеред вулиці.

А все почалось із того, що два роки тому у Юлі почав німіти кінчик язика, а потім і обличчя. Далі симптоми погіршувались, тож жінка звернулася до лікаря.

Спочатку їй лікували шию, бо не підозрювали рак. Коли ж Юля звернулася до нейрохірурга і зробила МРТ, у неї підтвердили наявність пухлини. Тож Юля поїхала у Київ на її видалення.

Після підтвердження злоякісної пухлини мозку, Юлі призначили лікування. Вона на два місяці повернулася в Херсон, а потім знову переїхала у Київ на проходження променевої терапії. Там вона пройшла 33 важкі процедури. Але вже після перших 10 процедур у неї почало випадати волосся,

«У мене було довге і пружне волосся за пояс. Я лишилася його в один момент. Це для мене було найбільш болючим. Я не так гостро перенесла новину про те, що у мене пухлина, як втрату волосся».

Юліна подруга Каріна підтримувала її під час обрізання волосся на благодійній вечірці Goodbye Hair.

Юлі обрізали волосся на благодійній вечірці Goodbye Hair, з допомогою якого процес втрати волосся роблять менш травматичним: перукарі голять волосся, візажист робить мейк, є професійний фотограф і команда підтримки від фонду Inspiration Family.

Тоді її підтримала подруга Каріна. Вона приїхала з Юлею до Києва і весь час була поряд: чекала на неї під час операції, доглядала, допомагала вмиватися, годувала її з ложки.

Потім Юля повернулася додому в Херсон. У рідному місті вона мала б проходити курс хіміотерапії. Але 24 лютого почалася повномасштабна російсько-українська війна і змінила звичний ритм Юлиного життя і лікування.

Боротьба за життя під окупацією

Юля розповідає, що з початком повномасштабного вторгнення у лікарні не було препаратів першої необхідності. Так, вона за свої кошти купувала фізрозчин, голки, системи та бинти.

Коли почалася окупація Херсону, за спогадами Юлі, російські військові позакривали всі гуманітарні коридори, тож вона з сім’єю не могла дістати необхідні препарати. В скорім часі позакінчувались препарати, які були в запасі.

Тож у березні Юля почала шукати ліки серед херсонців. Люди у соцмережах активно ділились контактами та інформацією. Херсонці допомагали тоді Юлиній сім’ї продуктами, контактами та грошима.

Тим часом російські військові обстрілювали лікарні. Юля пригадує, що тоді лікування надавали швидко і не з усіма необхідними медикаментами. Останній раз її капали у Херсоні за пів години замість необхідних двох.

«У лікарні мені говорили: «Я вас капаю так швидко, щоб вас тут не було, тому що обстрілюють, і ми всі хочемо додому». Люди страждали, тому що не могли нормально прокапатися».

У той час Юля потребувала спеціальної системи для хіміотерапії. Її також не було у лікарні. Жінка каже, що їй просто пощастило знайти необхідну систему.

Навіть просто ходити чи їхати вулицею було небезпечно. Російські військові підходили з автоматом, перевіряли документи і допитували. Юлині мама з сестрою виходили на протести проти російської окупації.

«Я часто думаю, якби у мене не було доньки, може, б я і здалася. Бували дні, коли я плакала, казала мамі, що не хочу вмирати, не хочу, щоб моя дитина залишилася сиротою. І мама мені постійно казала: «Юля, такого не буде, тримайся, ти маєш жити сонце, ти сильна».

Юля Родіна розповіла, що через важкі випробування їй допомогла пройти донька, рідні та подруга Каріна.

Евакуація і виклики лікування

Юля пригадує, як що три дні у Херсоні збиралась колона з людьми, які хотіли виїхати з Херсона. Тоді з’являлися повідомлення, як комусь вдалося проїхати, а частині людей – ні. Попри обшуки на блокпостах, їм вдалося проїхати через стан Юлі та її доньки.

Щойно після того, як вони проїхали сіру зону, російські військові розстріляли машину, яка їхала за ними. 20 годин вони добиралися до Кривого Рогу. Згодом Юля приїхала у Київ і почала проходити тут хіміотерапію.

«Ставлення до мене було таке, що я сиділа по три години в коридорі, чекала, поки мені наберуть хімію. Я не знаю, з чим це зв'язано, може, тому що я їм не клала нічого в кишеню, а інші при мені це робили і їм все за п'ять секунд ставили».

Юля пригадує, як їй поставили крапельницю таким чином, що у неї набухла рука. Жінка натиснула на кнопку, щоб до неї підійшли. Згадує, що лікарі прийшли через 20 хвилин і звинуватили її у тому, що вона не прослідкувала сама.

«Я тоді страждала від болю. Постійно плакала через таке погане ставлення до мене. Зрозуміла, що більше туди ходити не хочу і звернулася у приватну клініку».

За її словами, більшість препаратів для лікування їй доводилось купувати за свій кошт. А з операцією, яка обійшлась у 150 тисяч гривень, їй допомогли друзі. Юля пригадує це і каже: «Якби не херсонці й люди з інших міст, які мені допомогли, я б не прийшла через ці випробування».

Про звільнення з Херсона Юля з сім’єю дізналися з новин і спершу не повірили. Коли ж усвідомила, що це правда, стала кричати і плакати від щастя. Жінка пригадує, що вже була готова збирати валізи і їхати додому, але мусила залишитись, щоб пройти лікування. До того ж її донька ходила у Херсоні в спеціалізований садок, який за словами Юлі, сильно обстрілюють. А згодом сталась трагедія на Каховській ГЕС, під час якої постраждав і будинок Юлиної сім’ї.

«Зараз я мрію про те, щоб війна закінчилася. і я повернулась в Херсон, де ми побудуємо свій дім. Будемо просто разом жити і поїдемо на море».

До хвороби Юля працювала менеджеркою з вивозу сміття у Херсоні. Нині у вільний час від процедур вона малює. А ще дуже полюбила випічку. Готує хліб на заквасці, торти та інші смаколики.

Copyright (c)2022 RFE/RL, Inc. Used with the permission of Radio Free Europe/Radio Liberty, 1201 Connecticut Ave NW, Ste 400, Washington DC 20036.