Ми сиділи вдома, коли все почалося. Потім у підвалах дуже довго сиділи – у нас були маленькі онуки. Там і ночували. Готували в підвалі, було, що їжа скисала, світла не було по кілька тижнів.

Наш будинок постраждав, були пошкоджені вікна і двері. Дах нам відновили, привезли вікна і двері.

Мріємо про настання миру

Ми нікуди не виїжджали, не було куди їхати. Зараз живемо бідно. Мені зробили три операції, чоловікові відрізали пальці, у нього стався цукровий діабет, ліки купувати немає за що. Він переніс величезний стрес, і почали гнити пальці, нога три роки гноїться. Їжу не купуємо, їмо тільки те, що росте вдома, можемо взяти тільки хліб або цукор. Гроші йдуть на ліки, а вони дуже дорогі.

Зараз начебто тихо, але все одно ми на сторожі, як не кажи. Діти розбіглися, онуки тут, їх батьки залишилися на тому боці. Дорогу закрили, вони залишилися там, а ми тут. Ось таке життя.

Мріємо, щоб у нас був мир і все налагодилося.

Ми отримували гуманітарну допомогу. У грудні також роздавали бройлерів [від Червоного Хреста]. Завдяки допомозі ми змогли розплатитися трохи з боргами, заплатили за світло й за газ, купували діткам їсти. Це була велика допомога для нас. Я вдячна, що нам її давали.