Я жив в Оріхові. В перший день війни був на роботі в ресторані. Начальниця мені повідомила, що почалась війна. Мене запросили готувати їжу нашим солдатам, які обороняли місто. Так я почав працювати в пункті незламності. Донька з онуками виїхала, а я з дружиною залишився. Не стало води, світла й газу.

Однієї ночі ракета прилетіла в будинок. Плита дивом на мене не впала. 

Я готував обіди для місцевих мешканців в школі. Одного разу ми з напарницею вийшли на вулицю, а в школу прилетіло дві ракети. Всю нашу зміну з семи людей вбило. Я був шокований. Два місяці у мене трусились руки та ноги. 

Я поки не виїжджаю. У мене є город. Я продовжую працювати у пункті незламності. Сподіваюсь, що війна скоро закінчиться. Хочу відновити свою квартиру.