Донеччанин Сергій опинився на роздоріжжі: в військовому Донецьку залишився батько, а своє життя Сергій будує в столиці України. Однак не все так просто. Можливо, він повернеться додому, навіть не чекаючи закінчення військових дій.

Я людей возив, був в Дебальцеве, де відбувалися військові дії. Я там півгодини побув, потім вже небезпечно було. Дивився здалеку, коли все вибухало. У Донецьку дивився, що залишилося від Донецького аеропорту.

Я не виїжджав, бо батько сказав, що нікуди не поїде. Я теж не хотів їхати, тому що будинок не хочеться залишати, хіба мало що. Одні мої сусіди виїхали в Росію. Мої батьки і родичі їхали в Росію і на Азовське море. А одну сусідку міною вбило.

Ще на самому початку я планував, що якщо буде все так же тривати, то поїду кудись. Нещодавно переїхав до Києва, менше ніж рік тому. Мати померла, батько залишився там. Поки він може ходити в магазин, топити грубку, за собою доглядати, я можу щось намагатися робити і для себе. Що буде далі, я, чесно кажучи, навіть не знаю. Можливо, повернуся додому, навіть якщо війна ще не закінчиться. Багато чого залежить не від мене, а від обставин і ситуації. Поки війна, хочеться тут побути, в Україні. Тут набагато безпечніше.