Історії, які ви нам довірили
Сусідка Тетяни загинула разом з коровою. Тетяна шокована тим, що від війни страждають саме мирні люди
Я маю чоловіка та двох дочок. Ми з Преображенки Пологівського району. Працювала я в Оріхівській виправній колонії №80 у селі Мала Токмачка.
24 лютого нас по тривозі зібрали на роботі, оголосили про вторгнення росіян. Нам не вірилось, що таке можливо, але вже в перший день ми здалеку почули вибухи.
Ми ховались від обстрілів у підвалі. Але одного разу були у дворі, а над нами раптово полетіли «Гради». Дитина моя злякалась, впала на землю і плакала. Я зрозуміла, що затримуватись більше не можна і виїхала.
Пізніше нам дзвонили, говорили, що у наш дім були влучання. В нашому будинку немає даху і вікон. Там, де я працювала, взагалі залишились одні руїни.
Важко залишити позаду те, що наживали ціле життя. Поки є можливість, їздимо, провідуємо дім. У нашому селі - розруха і бідність, а до війни було все добре – люди жили, працювали.
Зараз ми у Запоріжжі без грошей і житла. Тут навчалась наша старша донька, ми її відправили за кордон – там безпечніше. Нам залишалась її кімната у гуртожитку. Добре, що чоловік роботу знайшов, інакше нам би не було за що жити.
Мене шокує те, що від війни страждають мирні люди. Навпроти мого будинку сусідка поралася біля своєї корови, було тихо, раптом прилетів снаряд - розірвало і корову, і її.
При цитуванні історії посилання на першоджерело - Музей "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова - є обов‘язковим у вигляді:
Музей "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова https://civilvoicesmuseum.org/
Інші історії
