Стрілянина була така, що серце завмирало. Я була шокована тим, що відбувається. В Оріхові були обстріли щодня. Місто розбомбили майже повністю. Газ вимкнули в останню чергу. Води і світла не стало відразу. Я довго сиділа вдома, але довелось виїхати. Мене забрала племінниця.

Знаю, що мій під’їзд зруйнований. Я не знаю, як там виживають мої сусіди. Їжу готують на багатті. 

Мою сестру поранило осколками двадцять восьмого квітня. Вона лежала у лікарні в Запоріжжі півтора місяці. Зараз ми з сестрою живемо разом. Моя донька була в окупації в Бердянську, зараз виїхала в Одесу. Я сподіваюсь, що ми скоро зустрінемось. Дуже чекаю на закінчення війни.