У перший день війни у Бахмуті були величезні черги в магазинах, бо всі люди були налякані. Деякий час аптеки ще працювали, а потім закрились. Потім почалося життя під постійними обстрілами.

Десятого травня я отримав поранення під час мінометного обстрілу. Мені відірвало частину лівої ноги, а мою маму вбило.

На садовій тачці мене відвезли до військових, там стабілізували мій стан. Потім мене намагались евакуювати, але і дорогою знову почався обстріл, на щастя, ніхто не постраждав. Мене доставили у Костянтинівську лікарню, де хірурги зробили операцію і дістали осколки. Але ногу все одно ампутували вже у Дніпрі у лікарні Мечникова. Три місяці я пересувався на візку. Зараз треба реабілітуватись, аби хоч якось пересуватись самостійно. Я хочу повернутись у Бахмут, аби відновити будинок, бо працювати я не можу, а грошей на оренду житла у мене немає.