У перші дні війни я побачила колону російської техніка. Я нарахувала до тисячі танків. Мені стало дуже страшно. Було зрозуміло, що починається страшна війна. Коли село окупували, я почала жити у буферній зоні. Це дуже страшно: не передати словами, яку безвихідь відчуваєш. Обстріли були дуже сильні.

У травні я виїхала, бо залишатись вдома вже не було сил.

Коли село визволили ЗСУ, я повернулась і побачила побиту хатину. Відремонтувала її та зараз так і живу. Чекаю на мир та завершення війни.