Мої два сини служать. Я залишилась одна. Живу під обстрілами від початку війни. Чоловік помер перед війною у 2021 році. Я працювала в школі до останнього. Зараз у мене болять ноги, тож сиджу вдома. Невістка виїжджала, а я жила в укритті школи.

Мою хату побило осколками, але я нікуди виїжджати не хочу і не можу. Здоров’я вже не те. Мені видають гуманітарну допомогу. 

У село прилітають і снаряди, і ракети. Це відбувається, коли росіяни бомблять Херсон. Були часи, коли не було води та світла. Онуки живуть зі мною. Зараз у селі з комунікаціями все добре, але вибухи продовжуються. Іноді бігаємо у підвал, бо буває дуже небезпечно. 

Кожного дня я думаю про завершення війни. Мої нерви вже не витримують. Дуже чекаю мирного спокійного життя. Хочу, щоб всі діти повернулись додому.