Ніна згадує як її село опинилося під російською окупацією. З першими вибухами вона зрозуміла, що в Україну прийшла повномасштабна війна. Коли російські військові зайшли на їхню вулицю, Ніна не боялася за себе, але дуже переживала за життя чоловіка і сина. Солдати стріляли по будинку, розбили вікна на веранді. Один з найболючіших спогадів - загибель її доньки через ворожий приліт. Родина не могла поховати її через бої та обмеження окупантів. Ніна і її чоловік довго добивалися дозволу, щоб вивезти тіло і поховати доньку в іншому районі.