Дівчина їхала з дому без речей, бо сподівалася повернутися за декілька днів
У день початку війни я спала, але прокинулася від того, що мені зателефонували батьки і все розповіли. Це все шокувало мене і шокує до сьогоднішнього дня.
Одразу я виїхала з Маріуполя до Львову й не переживала той жах, що там був. В мене всі рідні живі, і це найголовніше.
Дорога до Львову була важкою, але я доїхала. Моя сім’я вивозила тваринок, а я поїхала без нічого, без речей взагалі, бо сподівалася, що повернуся через декілька днів. Але я поїхала відразу до Львова, потім у Польщу, а зараз повернулася в Україну.
Я дуже хочу, щоб цією весною все вже закінчилося. Перемогою, звичайно. Сподіваюся, що Маріуполь відбудують і ми повернемося туди жити та працювати.
При цитуванні історії посилання на першоджерело - Музей "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова - є обов‘язковим у вигляді:
Музей "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова https://civilvoicesmuseum.org/
Ми використовуємо файли cookies, щоб ви отримали найкращий досвід користування сайтом. Продовжуючи роботу із нашим сайтом, ви підтверджуєте використання сайтом cookies вашого браузера.