У нас з чоловіком двоє дітей. Зараз ми переселенці. З початком війни переїхали з Ясинуватої в селище Нью-Йорк, а там залишилися батьки. Там же залишилася улюблена робота, близькі друзі. Тут влаштуватися на роботу дуже складно.

Вдома перебувати було страшно, разом з дітьми місяцями сиділи в підвалі. Тут вони ходять в школу.

Я отримувала продуктові набори для дітей, потім на опалювальний сезон давали брикети.

Хочеться, щоб не стріляли, щоб діти не лякалися гучних звуків і не ходили під обстрілами в школу. Хвилювання за дітей - найстрашніші моменти, не хочеться про них згадувати. Кожен раз їм пояснюю, що на вулиці не можна нічого піднімати, навіть якщо це іграшка або гроші.

Моя заповітна мрія - побачити своїх рідних, щоб бабусі і дідусі приїхали в гості.