У перший день війни мене відпустили з роботи додому. Я з сином живу одна, чоловік помер від раку. Дуже хвилювалась за життя дитини. Обстріли були сильними. Росіяни брали село за селом. Я не знала, що мені робити. Не було світла, води і газу. Це було страшно. 

Зараз з сином я живу у гуртожитку в Запоріжжі. Виїхали, тому що потрібно було навчатись. Нам допомагає гуманітарна допомога. 

В селі під обстрілами залишається моя сестра. До них прилітають снаряди. Поки будинок цілий. 

Зараз я сподіваюсь, що повернусь додому та на свою роботу. Як буде далі, не знаю.