Юлія родом із Донеччини і добре знає, що таке чекати новин із дому, де йде війна. Спершу вона жила з цим болем на відстані, навчаючись у Києві, але згодом війна дісталася й сюди. Довелося вивозити вагітну сестру, проводжати чоловіка на фронт і роками жити у тривожному чеканні його дзвінка. Тепер, після його поранення, родина знову разом - вчиться жити наново, тримаючись за надію, що одного дня війна закінчиться і можна буде знову дихати на повні груди.