Шпилька Євгенія, 8 клас, Хмельницька гімназія №21

Вчитель, що надихнув на написання есе - Смалюк Раїса Артемівна

«Подія, яка змінила все. Сила допомоги»

У складні часи, особливо під час війни, дуже важливо відчувати підтримку. Це одна з речей, які тримають нас у спокої, але, звісно, відносному.

Підтримка і допомога можуть бути різними, адже враховуються будь-які прояви: від малюнків маленьких діточок і наполегливого навчання школярів та студентів до надання фінансової допомоги, придбання корисних речей і, насамперед, служба рідній державі.

Моя родина займається активною допомогою країні.

По-перше, моя бабуся робить ляльки-мотанки. Вона виготовляє обереги на замовлення своїм подругам, на різноманітні конкурси, таким чином підтримуючи та популяризуючи українську культуру. А моя тітка допомагає отримати всі необхідні знання учням школи, у якій вона працює вчителькою, тим самим виховуючи молоде покоління розумних та здібних людей, які поступово стають опорою держави.

Моя сім’я, у свою чергу, купила великий бус для бригади мого тата, який кожного дня захищає та боронить нашу країну.

А я стараюся здобути належну освіту, сумлінно готуючись до уроків. Крім цього, я беру участь у міських олімпіадах, посідаючи призові місця з різних предметів. Це допомагає мені розвиватися усебічно, а також дає можливість підвищувати рейтинг моєї гімназії. Сподіваюся, що отримані знання в майбутньому сприятимуть здійсненню моєї мрії: я стану лікарем, щоб допомагати тим, хто цього потребує.

По-друге, моя сім’я отримує підтримку.

Я та моя сестричка харчуємося у шкільній їдальні безкоштовно. Також всі ми отримуємо моральну підтримку від друзів, родичів тощо. А це інколи більше за гроші. Адже добре слово, вчасно та щиро сказане, своєю цілющою силою укріплює, надає снаги та можливості зробити, здавалось, неможливе.

Отже, уся моя сім’я допомагає державі ставати сильнішою кожного дня, наближаючи перемогу.

Я вірю, що теж можу допомогти своїй рідній країні… Маленькими кроками та досягненнями в навчанні, а згодом - у професійній діяльності.

Бо робити добро – це моє покликання. Я маю гарний приклад для наслідування. Моя маленька сім’я – частина великої української родини. Лише гуртом, у єдності, творячи добро, ми можемо допомогти собі, кожному. Крокуємо до ПЕРЕМОГИ, подаючи руку дружньої підтримки та допомоги!