Я мешкаю у Слов’янську з дружиною та дитиною. У перший день війни не міг повірити в те, що почалась війна. Я був на роботі, потім відразу пішов додому до родини. Вісім місяців я сидів без роботи, тяжко було виживати. На декілька місяців ми виїжджали, але потім повернулись, бо мене викликали на роботу.
Зараз обстріли тривають, моя мати залишилась без будинку. Я забрав її жити до нас.
Чекаємо на завершення війни. Дуже хочу, аби у майбутньому всі люди були щасливими.
