Коли почалася повномасштабна війна, мама Марії з Енергодару пішла воювати, віддавши доньку родичам. Цілий рік вони не бачились, і коли нарешті зустрілися - всі плакали від радості. Але радість була недовгою: місто опинилося під окупацією, над будинками літали ракети, одного разу брат дівчинки побачив ракету просто з балкону.

Родині довелося евакуюватися, хоч дівчинка і не хотіла залишати домівку та рідних. Цілий день вони провели в дорозі під палючим сонцем, в машині, накритій покривалами, проходячи численні перевірки на блокпостах. Зараз вони в Запоріжжі, де теж небезпечно через обстріли, але Марія має лише одне бажання: повернутися додому.