В перший день війни я побачила колони танків та БТРів. Вони стояли біля на моїй вулиці, я була шокована. Так моє село опинилось в окупації з початку вторгнення росії в Україну. Окупанти приходили до мене, обшукували квартиру перевіряли документи. Потім у мене забрали телефон, і я залишилась без зв’язку. З селища мешканців не випускали, нам росіяни казали: "Помрете тут разом із нами". 

Обстріли були дуже сильними. До моєї квартири прилетів снаряд, почалася пожежа. На той момент я була у підвалі. Коли почала задихатись, вибігла на вулицю, а росіяни штовхали мене знову у підвал, щоб я там задихнулась. Я їх оббігла і побачила, як вони обстрілюють село з танків. 

Не дивлячись на цей жах, я залишалась в селі і під обстрілами сажала город. Навіть змогла зібрати малину. 

Одного дня росіяни дали зелений коридор. Колоною машин з місцевими я виїхала з села. У мене нічого не залишилось, все згоріло разом з квартирою. Я приїхала до Запоріжжя. Зараз живу одна. Чекаю на перемогу, дуже хочу повернутись додому.