Малу Токмачку обстрілювали постійно. Я сидів у підвалі. Потім ракети почали прилітати на мою вулицю, і я виїхав. 

Вдома залишалась розбита хата та дві машини. Два прильоти були поблизу хати.

В селі майже не залишилось вцілілих будинків. Я їздив додому, аби забрати речі. Від побаченого в мене дуже болить. Вертатись мені нікуди. 

Зараз я залишаюсь у Біленькому. Чекаю на закінчення війни. У моєму віці важко починати все з нуля.