В Маріуполі не було нічого. Світло, воду та газ вимкнули в перші дні війни. Коли у п’ятий поверх мого будинку влучила ракета, я перейшла жити до підвалу. Зі мною були чоловік і моя бабуся. Умов ніяких не було. Магазини і аптеки не працювали. Медикаменти у мене були. За водою ми ходили до колодязя. Вода там була солона, але пити можна. Їжу ми готували на багатті. У підвалі ми спали, накриваючись декількома ковдрами. Моя бабуся погано пересувається, тож без неї я не могла вийти з міста, а машини у мене не було.

Знайомий з роботи допоміг нам виїхати з Маріуполя на окуповану територію, а звідти ми переїхали на підконтрольну Україні територію. 

Зараз я чекаю миру. Живу в Дніпрі у гуртожитку, влаштувалась на роботу. Сподіваюсь, що зможу повернутись до Маріуполя.