Війна застала Тетяну в Житомирі. Залишатися в місті було для жінки принциповою позицією, як і перейти на українську мову та почати наново вивчати її у 67 років. Тетяна веде активне соціальне життя – займається танцями, співає в хорі та опікується пораненими бійцями в госпіталі, адже щиро вірить, що кожен повинен вносити свою частку в майбутню перемогу.