Мені 36 років. У мене є син і чоловік. Ми жили в селі Старосілля Херсонської області.

Про початок війни я дізналася від сина. Він був у Херсоні,  проходив медкомісію для військкомату. Зателефонував із бомбосховища лікарні, розповів про обстріли міста.

Спочатку російські військові були в нашому селі лише проїздом. Потім ходили по будинках, проводили обшуки. Посилилися обстріли.

Коли на наше подвір’я прилетів перший снаряд, я виїхала у Кривий Ріг. Після другого прильоту виїхав і чоловік. В окупації залишилася тільки сестра. Всі інші родичі вибралися. Нам було тяжко залишати будинок, але життя важливіше, ніж майно. Після війни все відбудуємо. Наше село звільнили. Це найприємніша новина.

Мости були підірвані – ми вибиралися в об’їзд. Ми дуже вдячні людині, яка нас вивезла.

Я вірю в ЗСУ і в те, що все буде добре.