Я живу в найбільш обстрілюваному районі Донецька, Київському. Живу сама. Чоловік помер, сини поїхали. Допомогти мені сьогодні нікому. Виїхати на підконтрольну територію й переоформити пенсію не можу. Я до воріт будинку заледве доходжу. Та й куди я поїду зі свого дому? Куди? Здоров'я немає. Кому я потрібна?

Обстріли не припиняються, паркан у мене побитий, і дах був весь побитий осколками. Вікна всі побиті, а закласти нікому.

У мене стіна в кімнаті обвішана іконами. Молюся щодня, щоб, нарешті, усе це закінчилося.