Я живу в найбільш обстрілюваному районі Донецька, Київському. Живу сама. Чоловік помер, сини поїхали. Допомогти мені сьогодні нікому. Виїхати на підконтрольну територію й переоформити пенсію не можу. Я до воріт будинку заледве доходжу. Та й куди я поїду зі свого дому? Куди? Здоров'я немає. Кому я потрібна?
Обстріли не припиняються, паркан у мене побитий, і дах був весь побитий осколками. Вікна всі побиті, а закласти нікому.
У мене стіна в кімнаті обвішана іконами. Молюся щодня, щоб, нарешті, усе це закінчилося.
При цитуванні історії посилання на першоджерело - Музей "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова - є обов‘язковим у вигляді:
Музей "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова https://civilvoicesmuseum.org/
Ми використовуємо файли cookies, щоб ви отримали найкращий досвід користування сайтом. Продовжуючи роботу із нашим сайтом, ви підтверджуєте використання сайтом cookies вашого браузера.