Я живу в найбільш обстрілюваному районі Донецька, Київському. Живу сама. Чоловік помер, сини поїхали. Допомогти мені сьогодні нікому. Виїхати на підконтрольну територію й переоформити пенсію не можу. Я до воріт будинку заледве доходжу. Та й куди я поїду зі свого дому? Куди? Здоров'я немає. Кому я потрібна?
Обстріли не припиняються, паркан у мене побитий, і дах був весь побитий осколками. Вікна всі побиті, а закласти нікому.
У мене стіна в кімнаті обвішана іконами. Молюся щодня, щоб, нарешті, усе це закінчилося.
Ми використовуємо файли cookies, щоб ви отримали найкращий досвід користування сайтом. Продовжуючи роботу із нашим сайтом, ви підтверджуєте використання сайтом cookies вашого браузера.