Тельнова Анастасія

9 клас, Тутовицький ліцей Сарненської міської ради

Вчителька, що надихнула на написання – Корсун Тетяна Павлівна

Молитва матері

Не стихають гармати,

Плаче вдома мати.

Не всихають сльози,

Бо надворі грози.

Скільки ще терпіти?

Хочуть всі радіти.

Коли стихне вир,

І приплине мир?


Мама.. Скільки всього за життя доводиться переживати матерям.

Мати… Вічна і невичерпна тема митців усіх віків і народів.

Саме вона, мама, інтуїтивно відчуває небезпеку за дітей, за сім’ю , адже недаремно її називають берегинею. Від матері починається рід… Її працею, натхненням твориться нове життя.

Україна є чи найбільшою державою в Європі. Дехто вважати її державою не хоче, бо саме звичаї, родинні традиції для багатьох «заздрісників», як кістка в горлі. Зараз наша держава переживає складні часи: на неї напав агресор. Війни завжди відбуваються через бажання заробити або відібрати багатства, знищити культуру , яка розвивається і подобається всьому світові.

Матуся цікавиться політикою світу. Ще з 2014 року була стривожена і як у причинни виходили із уст репліки. «Кримом і Донбасом це не кінчиться». «Вони хочуть іти на Київ». «Побачите – вони наважаться. Це ж варвари…»

Мама все більше тривожиться. Вона хвилюється, бо сини - соколи в Києві і вчаться, і працюють.

Їх забрав до себе родич, щоб і допомав здобувати освіту, щоб матері було легше, бо самостійно піднімає на ноги велику сім’ю, 11 дітей. Мама давно нікому не скаржиться, якби їй складно не було.

Дата 24.02.2022 для всіх українців стала страшною… В цей день хтось втратив дім, коштовні речі, автомобіль, а хтось і найцінніше - життя. Війна… Дзвеніло в голові. Невже посміли ті, що називали нас братами…

Зайшла у хату і світ перевернувся з ніг на голову. Щось забахкало у скроні. Печаль здавила серце. Важко стало дихати. Мовчки почала благати Господа, щоб вберіг її сиріток, які й так не жили в розкошах , а більше із пожертв односельців.

Дух війни мама відчула чи не найперша.

- Дітки, їдьте додому,- стривожено просила синів.

- Не панікуйте! – чула у відповідь.- Завжди Вам якісь страхи маряться.

І коли цей день настав страшний чорний для всієї неньки-України. Вона молилась, стояла на колінах день і ніч.

Чим могла допомагала біженцям, які час від часу з’являлися у селі із Чернігівської, Київської областей, бо втікали від ворогів у чому стояли, хоча сама не мала достатку.

Одному синові вдалося виїхати в перші години війни. Коли повернувся почав готувати укриття в льосі. Приїхав нажаханий. А мама мовчки слухала його розповіді про вибухи ракет на околицях Києва, про десантників, які стрибали з гелікоптера на парашутах неподалік Гостомеля, бо проїжджав там маршруткою, водій знехтував наказ солдат повертатися, бо попереду вороги, про кадирівців , які їхали і реготали в свої рижі бороди, а мамі перелякано прошепотів:

- Це чудо, що вони в нас не вистрілили.

Лише вона знала, про яке чудо йдеться, бо молитва матері дитину здатна підняти із дна океану. А «Бог - захисник вдів і сиріт».

Інший син взяв до рук зброю. Йому тільки 21, а він став на захист рідної землі, бо інакше не міг. «А хто як не я?» - виправдовувався перед матір’ю по телефону. - «Кожен думає про родину, бо кожен із нас знаходиться заради вас. Я вірю, що ця безглузда війна скоро закінчиться. Прийде мир на нашу землю.»

Майже всі старші чоловіки з села пішли добровольцями, дехто повернувся додому на щиті або ж скалічений фізично чи психологічно.

Страшно ховати рідних, тяжко йти повз цвинтар, де майорять державні прапори, а ще гірше, коли їх все більшає.

Серед ночі і досі чується з сусідньої кімнати шепіт матері, яка благає в усіх святих, ангелів-охоронців захисту для сина, допомоги ЗСУ, а Україні – перемоги.

Я вірю, Бог чує її прохання, адже не почути неможливо. Він захистить і вбереже від біди її дітей, українців, воїнів-захисників, бо тільки Йому можливо це зробити - благословити миром Землю.

ГОСПОДИ ПОМИЛУЙ НАС ГРІШНИХ!