11 березня 2022 року Ірина Почанкіна втратила двох синів: молодшого Володимира і середнього Віталія. 

"10 березня в наше село прийшли штурмові бригади вагнерівців. Обшук в хаті. Знайшли дві медалі за участь в АТО. Моїх дітей витягли з погреба. І витягнули драбину, щоб я не могла вилізти. А мені кинули хлібину і сказали три дні не вилазити. 

Бачила, як Віталія вдарили об шлакоблок. Я втратила свідомість. Я не змогла їх врятувати. Ледь вилізла з погребу. Кинулася до сусідів. Питаю: 

- Паша, моїх хлопчиків застрелили? 

- Так. 

У Володимира була куля в лобі. У Віталія – вибиті очі. На них лежали медалі. Понівечено все обличчя, кістки, відбита печінка. В пісок – зуби. У вуха били прикладом. Не дозволяли ховати. Моїх синів вбили 11 березня. Я пішла до будинку. Підготувала місце, де покласти хлопців. 

Штурмові загони відступили. В село зайшли "денеерівці". Разом із колишнім чоловіком ми підійшли до дітей. Взяли тачку, аби перевезти тіла. Почала мити й переодягати. Кладовище було заміновано. 8 людей копали яму у дворі в садку. Першого до ями поклали молодшого Вовчика. Потім середнього Віталія. Його голова повернулася до Вовчика", - розповіла жителька села Іванівка Ірина.