Після початку війни село окупували росіяни. Я була шокована. Не зрозуміла, чого вони до нас прийшли. На той момент я була в Дніпрі, а в селі залишався чоловік і молодший син, який має інвалідність. Зараз село заміноване, там багато російської техніки. Росіяни приходили до чоловіка та питали, де мій старший син, бо він воює. Я переїхала до Запоріжжя, а рідні залишаються вдома. Що буде далі, я не знаю. Ми спілкуємось, але зв'язок там дуже поганий. Дуже за ними сумую, але нічого не можу змінити. Сподіваюсь, що скоро війна закінчиться, хочу побити синів разом.