До війни у мене був бізнес, я жила у Запоріжжі. У перший день бойових дій я почула вибухи. Це мене шокувало. Згодом обстрілів стало набагато більше, дитина була дуже налякана. Я вирішила виїжджати. На машині з дитиною до Чернівецької області діставались три доби.

Коли в Запоріжжі стало спокійніше, повернулись додому. Потім місто знову стали сильно обстрілювати, тому ми виїхали до Кіровоградської області. Зараз мої батьки залишаються в Запоріжжі, багато рідних перебувають в окупації. Це для мене тяжко переживати. Я намагаюсь сподіватись на краще та перемогу. Дуже б хотіла бачити процвітаючу країну без війни.