До війни я ходила спокійно собі на роботу, діти ходили до школи, а чоловік на службу. Але одного разу ми прокинулися о четвертій ранку від вибухів. Чоловіка викликали на службу, після чого ми з ним не бачилися чотири місяці. Той день був 24 лютого.

З того дня ми жили у підвалі. Мої діти від холоду захворіли, а я їм не могла допомогти. Згодом ми переїхали до Львова, але в нас немає зовсім нічого свого. Гуманітарну допомогу не отримали.